ГАЗ / Gas

by Katya van Huystee

Ми давно не питаємо їх
Як справи у вас?
Що там нафта і газ
І як поживають сини
Нескінченні у вас вони?
Не питаємо ми.

Чи набʼє золота антилопа
Ще і ще, щоб придбати ракет
І чи стане те золото каменем
Що потягне на дно,
Чи пробʼє його знов
Все одно. Біль такий,
Що не випалиш пламенем.

Газ у вас – то певна фіксація
Маєш паливо – можеш заживо
Все грошима і страхом рухає,
А сідайте но, послухайте,
Ось як буває
«Газ», який нікого не лякає
«Газ», який надихає,
Звичне ламає, але не Градом*
А авангардом.
Він теж своєрідне паливо
Для сердець.
І якщо війні зрештою приходить кінець
Цей «Газ» живе вічно.
Він на сцені, під аплодисменти,
В гримерній приємний галас,
Різні мови звучать,
Милі такі акценти,
Костюми летять Європою,
Через сторіччя
Потрапляють у музейні рамки,
Що ж, у когось від ракети уламки,
Це те, що «хочется повторить»
Невже дійсно?
Для того, щоб руйнувати,
Потрібна вам репетиція…
На це хіба божевільний,
Хотів би ще раз дивитися.

Дивна річ
Наш «Газ» можна бачити
Відчути на дотик і смак,
І ця репетиція під лупою
На 100 років і більше. Ось так.

«Шановні актори, давайте ще раз» крізь стіни чується десь.
1923. Прем’єра вистави «Газ», театр Березіль».
Режисер – Курбас Лесь.

Gas

We’ve long ceased to inquire,
How are things with you?
What about oil and gas?
And how are the sons
Do you have endless ones?
We don’t ask.

Will an antelope filled with gold
Make rockets more and more
And will that gold turn into stone
That pulls you to the bottom,
Or will it break through it again?
Either way, the pain,
You won’t extinguish with flames.

Gas for you is an obsession,
Have fuel – control somebody’s lives
Hold everything with fear
But just imagine this:
“Gas” that inspires
Without a heavy gear
“Gas” that doesn’t frighten anyone,
And breaks the routine,
Not with a “Grad”,
But with an avant-garde.

It’s also a peculiar fuel
Just for the heart.
While wars and guns just fall apart
This “Gas” will live forever.

It’s on the stage,
amid applause,
The pleasant noise
Comes from the dressing room,
We hear various languages,
Sweet accents,
And see the costumes
Flying over Europe,
Through centuries,
They end up in museum frames,
While someone under rocket fragments,
Would rather put their names
And claim with pride
“We can repeat it”
Is this Really?
To destroy, it seems, you need rehearsal…
But violence just goes reversal
And only mad would practice that

Strange thing.
Our “Gas” can be seen,
Felt by touch and taste,
And this rehearsal goes on loop
And never be replaced

For a hundred years and more.
We hear talking walls,
“Dear actors, let’s repeat”
They practice the premiere
“Gas,” Berezil. Director – Kurbas Les.
The curtain falls.

Reproduced with kind permission of the author.  This poem was written during Poetry as Commemoration workshops held at the Irish Museum of Modern Art in collaboration with the Ukrainian Creative Hub and facilitated by poet Hazel Hogan. Participants responded to artwork featured in the exhibition Self-Determination: A Global Perspective.

Read Katya’s reflection on the experience on our blog.