Ви потримайте мене за руку
by Yulia Buryk
Ви потримайте мене за руку,
поки я плачу, вглядаючись в себе.
Ви надали мені в тім запоруку,
Що збережете майбутнє заради світу й для мене.
Тремчу я від злості на свою колишню байдужість і спраглість до всього чужого.
Від того, що вибір свідомий то був і тупікова дорога.
Та ви не відходите…знаєте як то буває,
В очах розуміння і засторога.
Вже як сторіччя спливає…
А плями на совісті все не висихають,
Бо ролики на руїнах то й ваша дорога.
Ловлю вашу мʼяку силу ту долю долати.
І шлях, тим хто тільки-но пил з архіву історії здуває надати.
Це ж треба так далеко припхатися,
Щоб зі свого ж колодязя води напуватись.
Щоб паралелі складати, щоб колоски на картинні 32-го рахувати.
На побудову дамби дивитися й знати,
Що вже обернулося клятеє історії колесо тоє, і лиш порежнечя на тому безмежнім просторі.
Відчути цензуру в повітрі, й спитати чи вічне мистецтво чи цензор?
Заплакати.
Вдихнути повітря і зрозуміти, що є ще на що опиратись.
Бо вміла ж вона загорнути шрифти українські,
Хоча довелося сховати за лозунги, щоб не присісти.
*******************
English Translation
*******************
Hold my hand,
While I weep gazing into myself.
You provided me with the assurance
To preserve the future for the world and for me.
I shudder with anger at my past indifference and thirst for everything foreign.
From the conscious choice that was both deliberate and a dead-end road.
Yet, you don’t retreat… you know how it goes,
In eyes, there’s understanding and caution.
For a century has passed…
And the stains on conscience still don’t dry up,
Because the roller skates on the ruins are your path.
I grasp your gentle strength to overcome that fate.
And the path you provide to those who just blow off the dust from their own archives.
It took me so far,
To draw water from my own well.
To weave parallels, to count the wheat ears on the canvas of 1932.
To look at the construction of the dam and know,
That the cursed wheel of history has turned, and only emptiness remains in that vast expanse.
Feel the censorship in the air and ask whether art is eternal or a censor?
Shed tears.
Inhale the air and realize there’s still something to lean on.
She knew how to wrap Ukrainian fonts,
Although had to hide them behind propaganda slogans to avoid imprisonment.
В памʼять про твори мистецтва:
Оксана Павленко, картина «Жіночі забори», 1932
Дмитро Власюк, картина «Дніпрельстан», 1932
Олександр Довженко, фільм «Іван», 1932
In commemoration of
Oksana Pavlenko, Women’s meeting, 1932, tempera on canvas. National Art Museum of Ukraine. On display at IMMA until 21 April 2024.
Dmytro Vlasiuk, Dnieper Dam, 1932
Oleksandr Dovzhenko, film “Ivan”, 1932
*1932-1933 The Holodomor ( the Great Ukrainian famine that took lives of more than 4 millions of Ukrainians)
In December 2023, members of the Ukrainian Creative Hub at MoLI visited the exhibition ‘Self-Determination: A Global Perspective’ at the Irish Museum of Modern Art (IMMA) with poet Hazel Hogan and curator Dr Nathan O’Donnell. The group responded to items on display as part of this Decade of Centenaries exhibition. This poem also references a the Roller Skates & Ruins exhibition at the National Gallery of Ireland.
